У Наума Фогеля була улюблена приказка: Письменник повинен жити
довго!"
Літератор повинен знати життя, йому потрібен час щоб вдумливо, непоспішно
осмислити і написати про пізнане, вражаюче, яке тривожить його розум і серце,
пережите...
За цим принципом він творив, як прозаїк - кожен його твір заснований на
багатій життєвій основі, на потужній творчій силі.
Народився Наум Давидович Фогель 4 довтня 1908 року біля
Чорного моря, у селі Хорли Каланчацького району. Зустрічав світанки і тумани,
із хвилюванням спостерігав, як сонце ховається за горизонтом, як йде на
відпочинок у далі, які омиваються морськими хвилями...
Після закінчення середньої школи, деякий час працював
вантажником в порту, а потім робітником на різних заводах у місті Одесі.
Вступив та успішно закінчив Одеський медичний інститут, працював
лікарем.
Не минуло його воєнне лихоліття. Під час війни з
білофіннами, з німецькими окупантами з 1941 до 1945 років Наум Фогель був у
діючій армії. За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної Зірки і
багатьма медалями.
Пережите під час тяжких сорокових спонукало Наума
Давидовича Фогеля до творчості, надихнуло в нього творче натхнення, в його
повсякденний побут лікаря-невропатолога.
Він писав про колег-лікарів, трудівників села, вчених і
суднобудівників... Він належав до тих письменників, хто життя вивчав не за
підсумками творчих відряджень. У його трудовому, точніше бойовому активі,
військові шпитальні дні і ночі, сповнені тривогами, післявоєнне відродження
медичної служби у рідному краї, посада головного лікаря-невропатолога
Херсонської області. За ним закріпилася репутація блискучого спеціаліста, за
його ініціативою була створена служба санітарної авіації для надання допомоги населенню
віддалених районів Херсонщини, яка існує і до цього часу.
Перші його вірші, статті, нариси датуються 1945 роком.
А 1952 рік був для Наума Давидовича роком народження у ньому
прозаїка, в Одеському видавництві вийшла у світ його перша книга - повість
"Крилата медицина". Потім з'явились у різних видавництвах
країни роман "Хірург Олексій Корепанов" (1958), науково-фантастична
повість "Гіпнотроп професора Браілова", книга-нарис "Повість про
людину гарну" (1962), "Капітан Флагмана", "Головний лікар"
та інші твори.
На схилі літ написав один із найкращих своїх творів "Буран",
який став лебединою піснею письменника.
Наум Давидович Фогель - член Спілки письменників України з 1962 року,
один із засновників обласного літературного об'єднання, яке сам довгий час і
очолював.
28 грудня 1980 року Наума Давидовича Фогеля не стало, але лікар і
письменник Наум Фогель і сьогодні з нами своїми кращими книгами, добрими
справами, мудрими настановами, світлою пам'яттю про людину з активною життєвою
позицією, про творчо оригінальну особистість.
Наум Давидович Фогель - гордість літературної спадщини Каланчацького
краю. Письменник Наум Фогель зобов'язаний жити довго! Ми увіковічили пам'ять
про нього і він з нами буде жити довго в серцях земляків і вдячних нащадків.
У читальному залі центральної районної бібліотеки по крупинках
зібрані матеріали про Великого земляка Н.Д. Фогеля, які користуються великим
попитом у читачів та відвідувачів бібліотеки.
Відвідайте Каланчацьку бібліотеку і детальніше познайомтесь
із документами про життєвий і творчий шлях нашого Великого земляка, письменника
Наума Давидовича Фогеля!
Наум Фогель - гордість нашого краю!
Наум Фогель – наш видатний земляк http://kalanchakcbs.blogspot.com/2016/05/blog-post_38.html
Наум Давидович Фогель увійшов в історію країни, Херсонщини,
таврійського краю, як великий письменник і талановитий, блискучий лікар.
У нашого видатного земляка Наума Фогеля був улюблений
вислів: «Письменник повинен жити довго!»
Літератор повинен знати життя, йому потрібний
час, щоб вдумливо, не поспішаючи, осмислити й написати про побачене, почуте,
вражаюче, бентежливе, пережите…
За цим принципом Наум Давидович працював, як прозаїк, над
кожним своїм твором. Його романи, повісті, оповідання основані на багатому
життєвому досвіді, на могутній потужній творчій силі.
Нещодавно Каланчацька центральна районна книгозбірня
потоваришувала із сином нашого знаменитого письменника – земляка Генріхом
Наумовичем Фогелем.
Так склалася доля, що Генріх Наумович проживає далеко від
рідного краю – Херсонщини. Але велика відстань не є на заваді. Ми часто
листуємося із сином нашого письменника – земляка, багато цікавого взнали про
нього та його родину.
А ще Генріх Наумович подарував Каланчацькій книгозбірні
бібліотечку творів батька – Наума Давидовича Фогеля. За що ми – працівники
бібліотеки та наші користувачі - від щирого серця йому вдячні.
Генріх Наумович пише спогади про свого знаменитого батька, вже
завершує книжку й обіцяв подарувати своїй малій батьківщині – жителям
Каланчацької громади, нашим читачам.
А працівники книгозбірні разом із бібліотечним активом
готуємо літературно – тематичний вечір за творчістю нашого видатного
письменника.
Коротенько про Наума Давидовича Фогеля…
Народився Наум Фогель 4 жовтня 1908 року в селі Хорли Каланчацького
району біля Чорного моря. Там зустрічав світанки й тумани, з хвилюванням
спостерігав, як сонце загадково ховалося за морською даллю, горизонтом, як
поспішало на відпочинок у неспокійних морських хвилях…
По-різному складалася доля майбутнього письменника та
лікаря. Після закінчення школи деякий час працював вантажником в порту, а
потім на різних роботах на заводах в місті Одесі.
Визначившись з майбутньою професією, вступив до Одеського
медичного інституту, блискуче закінчив навчання, став лікарем.
Не обійшли його стороною й грізні воєнні роки. Під час війни
1941-1945 років Наум Фогель служив в армії. За бойові заслуги
нагороджений орденом Червоної Зірки та багатьма медалями.
Пережите в тяжкі сорокові роки, спогади надихнули
Наума Давидовича до творчої праці, вдихнули в його клопітку повсякденну працю
лікаря – невропатолога творчий, літературний струмочок, який переріс у
великий запал.
Він писав про колег – лікарів, трудівників села, вчених та
суднобудівників…
Наум Давидович належить до тих письменників, які життя вивчали не
за підсумками творчих відряджень, а за особистими спостереженнями за
повсякденним життям оточуючих…
Довгий час він працював на посаді головного лікаря Херсонської обласної лікарні
та лікаря – невропатолога. Тут здобув великий досвід, авторитет, славу
неперевершеного, блискучого лікаря.
За його ініціативою на Херсонщині була створена служба
санітарної авіації для надання допомоги населенню віддалених районів області,
яка діє й сьогодні.
Перші вірші, нариси датуються 1945 роком минулого століття.
1952 рік був для Наума Давидовича роком народження в ньому
прозаїка. В Одеському видавництві вийшла в світ його перша книжка – повість
«Крилата медицина».
Далі з’явилися в різних видавництвах країни роман «Хирург
Алексей Корепанов (1958), науково – фантастична повість «Гипнотроп
професора Браилова», книга – нарис «Повесть о человеке хорошем» (1962),
«Капитан Флагмана», «Главний врач» та інші твори.
На схилі років він написав один із кращих своїх творів
«Буран», який став лебединою піснею письменника.
Наум Давидович Фогель – член Спілки письменників України з
1962 року, один із засновників Херсонського обласного літературного об’єднання,
яке сам довгий час й очолював.
У
1980 році Наума Давидовича не стало, але лікар й письменник Наум Фогель й
сьогодні з нами своїми кращими книжками, добрими справами, мудрими порадами,
світлою пам’яттю про людину з активною життєвою позицією, про творчо
оригінальну особистість.
Наум Давидович Фогель – гордість літературної спадщини
Каланчацького краю, Херсонщини…
Письменник Наум Фогель повинен жити довго ! Ми увіковічимо пам’ять
про нього й він буде довго жити в серцях земляків та вдячних нащадків.
У літературно-мистецькому залі Каланчацької центральної
районної книгозбірні по крихті зібрані матеріали про нашого великого земляка
Н.Д.Фогеля, які користуються великим попитом у вчителів, учнів, краєзнавців,
пересічних жителів району та гостей краю.
Завітайте до Каланчацької книгозбірні, пірніть у літературну
спадщину нашого величного земляка – письменника і лікаря, ознайомтесь із
документами про його життєвий і творчий шлях!
Наум Фогель – гордість нашого краю !
Немає коментарів:
Дописати коментар