Увіковічена пам’ять
 |
Ім'я відомого
українського письменника, поета та драматурга, нашого земляка Івана
Даниловича Дніпровського присвоєно Каланчацькому районному Палацу культури,
Каланчацькій загальноосвітній школі I-III ступенів
№ 2.
 |
 |
Є і вулиця в центрі селища, яка
носить ім'я Івана Дніпровського, на ній встановлено пам’ятник
письменникові
|
|
 |
 |
У Каланчацькій ЗОШ I-III ступенів №
1 створена музейна експозиція про життєвий і творчий шлях нашого видатного
земляка, яку відвідало вже не одне покоління учнів, викладачів шкіл,
вихователів дитячих садочків, батьків і пересічних жителів району та гостей
краю.
Іван Дніпровський – наш земляк
!
Серед жителів району не знайдеться людина, яка б не чула ім'я -
Іван Дніпровський, але, можливо, не всі знають, що справжне прізвище нашого
великого земляка - Шевченко. Він народився 9 березня, як і Великий
Кобзар - Тарас Григорович Шевченко. Іван Данилович Шевченко увійшов в історію
української літератури, історію рідного краю під псевдонімами: Іван
Дніпровський, Т. Кобзаренко, Жан, Сам, Кожушко, І.Ш.
Згодом ім'я Іван Дніпровський витіснило всі інші.
Словосполучення Іван Дніпровський у нас часто на вустах, його ім'я присвоєно
районному Палацу культури, Каланчацькій загальноосвітній школі № 2, є і вулиця
в центрі селища, яка носить ім'я Івана Дніпровського, а в Каланчацькій
ЗОШ № 1 створена музейна експозиція про життєвий і творчий шлях нашого земляка,
яку відвідали вже не одне покоління учнів, викладачів школи, вихователів
та вихованців дитячих садків, батьків і жителів району.
Чим знаменитий наш земляк, чим прославив він своє ім'я, за які
заслуги увійшов в історію української та світової літератури, який слід залишив
на цій землі?..
Коротко зупинимося на його біографічних даних, життєвому і творчому
шляху.
Народився Іван Дніпровский 9 березня 1895 року в с. Каланчак
Херсонської області в сім'ї сільських трударів. Батько, колишній
солдат-поселенець, став комерсантом, любив вільне життя, перепродував коней на
великих ярмарках, був жорстокий по відношенню до дружини і дітей. Мати померла
під час операції, хлопчик ріс недоїдаючи, у важких матеріальних умовах.
Із ровесниками "драли" горобців, обсмажували та їли, збирали
пташині яйця, цвіт акації...
Свій перший вірш майбутній поет написав у тринадцятилітньому
віці. Він з усіх сил тягнувся до знань. "Простягніть до мене руку
порятунку, - благав він, звертаючись до Льва Толстого, - візьміть мене до
себе і буду другим Горьким".
Першими наставниками маленького Дніпровського було подружжя - сіячі
доброго, розумного, вічного - Тетяна Іванівна і Никифор Данилович Хохулі, а за
рахунок благодійної установи він навчався в Олешківській гімназії (зараз це
м.Цюрупинськ на березі р.Дніпро), був активним кореспондентом рукописних
журналів. Надалі він писав про себе: "Моя душа пройшла через жандармське
чистилище, обвіялась димом окопів".
Однокласником і другом дитячих років був у нього
Микола Куліш - майбутній відомий письменник-драматург. Увійшов у літературу,
демобілізувавшись з рядів Красної Армії разом із А.Головком, П. Панчем,
М.Кулішем. Вони будували літературні плани на майбутнє, щиру дружбу
пронесли через все своє життя.
Учасник громадянської війни Іван Дніпровський у
хвилини затишшя писав «Окопні пісні», фронтові нариси. Друкуватися почав
із 1916 року. Він автор збірки віршів, поем «Донбас» (1922), «Плуг» (1924),
п'єси «Любов і дим» (1925), «Яблуневий полон», збірки оповідань і
повістей «Заради неї» (1927),«Долина угрів» (1928), «Анатема», «Анабазис»,
«Андрій Хомут», «Березень», «Яхта "Софія"» (1930), «Балет у
Главковерха», «Фаланга»(1931), «Ацельдама», « Дніпро закутий» (1932),
збірки творів у 3-х томах (1931-1933) та інші твори.
Іван Дніпровський закінчив Кам'янець-Подільський інститут народної
творчості, був призначений секретарем Кам'янської унії виконавчого комітету,
став активним учасником асоціацій молодих письменників. Далі - редактор
Державного видавництва України з питань друку, секретар суспільно-політичного
та літературного журналу "Червоний шлях".
Свою музу він добровільно залишив "на порозі"
нової революційної поезії. Ніколи «не співав з чужого голосу», не
підлаштовувся, не повторювався: "Створити хотілось би мені щось ще,
що не сказане, нове".
Іван Данилович Дніпровський був добросовісним, старанним
трудівником літератури, дуже вимогливим до себе. Він дуже трепетно відносився
до літературної діяльності, як до великої і священної справи. Про це говорить
хоча б той факт, що своє справжнє прізвище - Шевченко - він так і не
захотів поставити не під одним своїм твором, а підписувався тільки
псевдонімами.
Значну роль Іван Данилович зіграв у процесі
становлення та розвитку української літератури і театральної культури першого
післявоєнного десятиліття. Проза, поезія, драматургія - це широкий діапазон
його творчості.
П’єси Івана Дніпровського - "Любов і дим",
"Яблуневий полон", "Шахта" Марія "- з великим успіхом
ставилися на сценах українських театрів.
Опублікував набагато менше творів, ніж створив, тому що кожну
річ переписував від руки по кілька разів.
Відхід від позицій старого і настання нового - головна
тема всієї його творчості. Ідея боротьби за нову людину, нову еру є
визначальною в його творах.
Від політичних репресій Дніпровському пощастило ухилитися,
але ім'я письменника на кілька десятків років зникло з літератури. Одразу після
смерті його твори були вилучені з бібліотек і книгосховищ, а історики
літератури писали про них з великою обережністю. Крім того, значна частина
рукописної спадщини письменника потрапила до фондів спецохорони, бо основним
«аргументом» при цьому служила його участь у ВАПЛІТЕ (Вільній академії
пролетарської літератури), керівником якої був Микола Хвильовий.
1 грудня 1934 року Івана Дніпровського не стало, він помер у
Ялті, похований у Харкові.
Письменник - романтик за світосприйняттям, один із засновників
української літератури свого часу, Іван Дніпровський зробив величезний внесок
до скарбниці українського мистецтва. Зокрема, його п'єса «Яблуневий полон»
стала етапним твором у мистецтвознавчому житті України, а також здобула
величезну популярність і за межами країни. Вона та інші твори письменника і
сьогодні хвилюють читачів та глядачів.
Іван Дніпровський - найзагадковіша постать початку ХХ століття. Проте
його творчість ще повністю не досліджена і не зовсім відома і зрозуміла
сучасному читачеві.
А ми горді, що саме наш багатий талантами край подарував Україні і
світові чудового письменника і драматурга Івана Дніпровського, ми шануємо
пам'ять про нього і пропагуємо його літературну спадщину.
Матеріали, документи, твори, фактографічні дані, статті з
періодичних видань, пам'ятки читачеві, рекомендаційні списки... з великою
любов'ю зібрані в папці-досьє «Видатні люди Херсонщини», у літературному
куточку «Каланчак наш літературний», на виставці «Наш земляк - Іван
Дніпровський », які до послуг читачів і відвідувачів бібліотеки.
Ознайомитися з творчістю нашого знаменитого земляка і
матеріалами про нього в Каланчацьку центральну районну
бібліотеку йдуть і йдуть любителі та шанувальники літературного слова,
жителі селища та гості краю.
Про життєвий і творчий шлях Івана Дніпровського Ви зможете
прочитати також у публікаціях місцевих видань:
1. А душа кричить негодованою дитиною:
Рядки з листів І.Дніпровського до М. Пилинської: / Передм. та публ.
С.Сухопарова // Слава праці , 1990.
–
(січень – жовтень)
2. Баран Л. Іван
Дніпровський: Невідомі сторінки творчості /До 100-річчя з дня
народження //Наддніпрянська правда, 1995. – 11лютого
3. Голобородько Ю. На
землі Івана Дніпровського: / Про нашого земляка-письменника І.Д.
Дніпровського (Шевченка) // Літературна Україна, 1984. – 20 грудня
4. Голобородько Ю. Пам’ять: /
Про письменника І.Д. Дніпровського (Шевченка) // Літературна Україна, 1984. –
20 грудня,
5. „Здрастуй, Жане!”:/Неопубліковані
листи М.Куліша до І.Дніпровського/Вступ, підготовка текстів, післямова і
примітки Ю.Голобородька // Наддніпрянська правда, 1990. – 22 квітня,
6. Куліш Л. Наш земляк
Іван Дніпровський : творчість сповнена горіння.// Слава праці,
1990. – 6 березня,
7. Куліш Л. Неспокійний
і натхненний: /Про письменника-земляка І.Дніпровського.//
Наддніпрянська правда, 1975. – 1 лютого,
8. Куліш Л. Яблуні
пахли отруйно: /Прем’єра п’єси І.Дніпровського
„Яблуневий полон” на сцені Херсонського драматичного театру.//
Наддніпрянська правда, 1977 – 24 листопада.
9. Параскевич П. Іван
Дніпровський і Микола Куліш: /До 100-річчя народження І.Дніпровського.//
Наддніпрянська правда, 1995 – 21 березня
10. Первозвана Л. Вони були друзями:
/Про Івана Дніпровсього та Миколу Куліша // Слава праці, 1991 – 27
березня.
11. Первозванна Л. Його учило
життя: /Про Івана Дніпровського // Слава праці, 1995 - 11 та
18 березня.
12. Супрун О. Визначний
повістяр, талановитий драматург: /Про Івана Дніпровського // Слава праці, 1985
– 18 грудня
13. Федкевич Н. Вшануймо
пам’ять земляка: / Івану Дніпровському - 100 // Слава праці, 1995
– 15 лютого.
14. Ходоровський М. Гвалт
заліза над душами: / Про Івана Дніпровського // Слава праці. 1990
– 18 жовтня.
И ми говоримо Вам : «Ласкаво
просимо!
Ми завжди Вам раді!»
Немає коментарів:
Дописати коментар