Посмішка Ваша всіх полонить до дна,
І губи червоні, і карі очі
...
Галина Дмитрівна Нігачова народилася в селищі
Каланчак 1 березня 1965р. У 1982 році закінчила Каланчацьку
середню школу №1. Вищу освіту здобула в Миколаївському
педагогічному інституті ім. Бєлінського за спеціальністю
вчитель історії та суспільствознавства. З 1983 року працює в Каланчацькій
загальноосвітній школі № 2, спочатку піонервожатою, а потім
викладачем історії та правознавства.
Здавалося б, нічим непримітна біографія,
втиснулась у кілька рядків, але не все так просто і тривіально. Насправді, хто
хоч раз зіткнувся в житті з цією милою жінкою, мав можливість поговорити з нею,
побачив її чарівну посмішку, придивився в її глибокі очі, зловив її вдумливий
погляд, буде зачарований її неймовірним магнетизмом і цілісністю натури.
Серйозним захопленням Галина Нігачова вважає вивчення історії рідного
краю, дослідження культури і традицій малої батьківщини, а літературна творчість,
здається, була з нею завжди. Ще в дитинстві дівчинка могла розмовляти віршами,
коли прийшов час писати твори, ніколи не використовувала готовий критичний
матеріал, а намагалася проявити максимум творчої ініціативи, викласти свої
думки, створити щось неповторне.
Більш тісна дружба з поезією почалася в
1999 році, коли виникла необхідність писати сценарії до шкільних свят. У
2002 році Галина Дмитрівна взяла участь у районному конкурсі на кращий твір про
Каланчак і перемогла. Перемога принесла їй впевненість в собі. Сьогодні у
творчій скарбничці Галини Нігачової і неофіційний гімн Каланчака -
«Каланчацький вальс», неймовірно легкий, ліричний, він щиро подобається
каланчакцям.
Головна героїня віршів Галини Нігачової -
Жінка, з нерозгаданою таємницею душі, в якій незгасним вогнем горить священне,
нездоланне полум'я любові. Ця Жінка буває різною - трепетною, пристрасною,
щасливою, іноді її душа кричить від туги, болю і нерозуміння.
«Любов» - поняття всеосяжне і
багатогранне, у нього безліч образів, і всім їм авторка намагається знайти
словесне втілення. Любов до Батьківщини, краса рідного краю, щирі почуття
до батьків, дітей - ось іпостась її творчості.
Шанувальники поетеси завжди з
нетерпінням чекають її публічних виступів, бо вони надзвичайно цікаві і
щирі. Саме цього нам так сьогодні бракує...
Галина Дмитрівна - учасник літературного
об'єднання «Дивослово» при Каланчацькій центральній районній бібліотеці. Дуже
активно співпрацює з бібліотекою як класний керівник, як багаторічний читач, її
ім'я внесено до Книги Пошани кращих читачів бібліотеки. У вересні 2012
році відбулася презентація першої книги Галини Нігачової «Ця дивна жінка,
зіткана з любові» в читальному залі центральної
бібліотеки. Збірка віршів і рукописи Галини Дмитрівни Нігачової чекають
своїх читачів, які отримають насолоду та гарні емоції.
До вашої уваги вірші поетеси:
***
Как из ручья воды напиться,
Не растерять ушедшей красоты
И добротой своей гордиться,
Не понимая, что со мной.
Зло меня гнетет и мучит,
Я хочу, чтоб кто- нибудь другой
Пусть доброты меня научит.
Страдаю я, страдают все,
Что доброту я растеряла,
А может такой сегодня век -
И не нужна она всем стала.
О, люди, дайте доброты,
Если у вас она осталась,
Налейте в банку, как воды,
Пока она не расплескалась!
***
Не знаю, сколько мне еще
Любить тебя и ненавидеть.
И каждый раз, глядя через плечо,
Клялась - не буду больше видеть.
Прощай мой друг, прости за все,
Прости меня за нашу дочку,
Я не хочу спасать любовь,
И вот на этом ставлю точку!
Немає коментарів:
Дописати коментар