ПОСТРИГАН Л.

Сказання про град Херсон

Не в деякому царстві, не в державі Берендея, а на безкрайніх степових просторах Таврії, чи то під яснооким місяцем, чи то під нестерпно палючим червоним Сонечком, в день який не всім відомо, але знаємо в який рік історичний (1778), у високих соковитих травах, поблизу Дніпра-батечки, одного разу Земля-матінка почула плач немовляти. Звела свої очі прекрасні, синьоозерна Земля-матінка на чадо кричуще і назвала його Херсоном (на честь достославного грецького граду Херсонеса, колись квітучого і багатолюдного, що знаходився в Криму і був зруйнований).

Зростало дитя не по днях і не по годинах, а по десятиліттях, не відчуваючи смутку.

Тямущим і допитливим було. Приходить одного разу на берег могутнього Дніпра і звертається до Землі-матінки:

- Скажи ж бо мені, сира Матінко-земле, годувальниця, а якого роду-племені я буду? Хто мої татко й матінка?

І відповіла йому гучно Матінка-земля:

- З роду-племені ти найчарівнішого, історичного. Твоя рідна матінка Таврія з роду найдавнішого амазонок, що проживав в цих "краях ще у І П- І тисячолітті до н.е., а твій
батюшка Скіф - славний син Геракла знаменитого, у якого батьком був могутній Зевс, а матір'ю - земна жінка Алкмена. Як свідчить легенда, Скіф був молодшим сином Геракла і богині Апи: напівдіви і напівзмії. Коли Геракл відправлявся до себе на Батьківщину, у Грецію, і розлучався зі своєю дружиною Апою, то порадив їй ось що: коли виростуть і змужніють їх 3 сина, то нехай одягнуть пояс із золотою чашею на пряжці, надісланий Гераклом, і спробують натягнути тятиву його лука. Кому з них пояс доведеться впору, хто з них зможе натягнути тятиву лука, той з них і залишиться в цих краях, а хто не зуміє, того Апа повинна була прогнати геть.

Пройшли роки. Сини Геракла виросли і змужніли. І влаштувала Апа їм змагання. Старшим двом синам не вистачило сил натягнути тятиву лука Геракла, а пояс виявився великим і важким. Вони були вигнані з країни. А третьому синові пояс був впору, і він натягнув тятиву лука. Це і був Скіф. Він залишився в країні, і від нього пішло славне скіфське плем'я, яке і оселилося в таврійських і придніпровських степах, де колись Геракл пас своїх биків. А матінка Таврія - донька цариці амазонок Фалестри, жінки «надзвичайної краси і фізичної сили» (як писав Теодор Сицилійський), і знаменитого царя Олександра Македонського. Ось хто твої матуся і татечко.

- Дякую тобі, сира Матінко-земле, що повідала мені таємницю мого народження, - відповів їй Херсон.

Скочив на коня, та й був такий.

Минуло майже століття. Підріс Херсон, почав входити в силушку та розуму набиратися. У його прекрасних володіннях чого тільки не було: у центрі - фортеця, по обидві сторони від неї - військовий форштадт, далі - купецьке місто ... Летять роки, і ми летимо думкою з вами у XIX століття. І що ж бачимо? А там - шкіряні, салотопенні, свічносальні, тютюнові, пивоварні, цегляні, гончарні та лісопильні заводи, казенна мануфактура, паровий і вітряний млини, навіть, друкарня, в якій, можливо, вже друкувалася в той час біографія Херсона. Ось - веселий і багатогамірний ярмарок. Перші державні установи: бібліотека, театральний зал, комендантське управління, лікарні, духовно-сухопутне училище, училища торгового мореплавання і для дітей канцелярських службовців, школа для солдатських дітей. І стає Херсон губернським центром.

Скільки професій за цей час освоїв Херсон - всіх не злічити!

І раптом - то одна епідемія, то інша. А потім - Кримська війна ... І знову приходить Херсон на берег до блакитноокого   Дніпра і просить у Землі-матінки ради:

-         Добридень, сира Матінко-земле, годувальниця. Підкажи мені, будь ласка, як

вижити в смертельну пору, в годину люту, уникнути  вимирання і винищення.

І відповіла  Матінка-земля  гучним голосом:

- Діставай-но ти Гераклів пояс та лук його ж, переданий тобі батьком твоїм Скіфом. Збирай військо ратне та незчисленне. Відправляй вітрильники в море синє та глибоке
... Візьми жменю землі моєї, а в посудину глиняну зачерпни води дніпровської - це буде «жива вода», а з річки Кошової -«вода мертва». Як тільки будеш бачити слабкість раті, посип її землею моєю: а убієнних окропи спочатку «мертвою
водою», а потім -«живою».

І повстане рать, рать могутня та незліченна ...

Знову подякував Херсон Землі-матінці і діяв за її мудрою порадою. І не тільки в XIX, а й у XX столітті. Так і вдалося Херсону та його нащадкам вистояти в роки грізні, блискавичні. Не страшні йому вже були ні громадянська, ні Велика Вітчизняна війни, ні голодомор, ні сталінські репресії, ні гулагівські табори...

Свою силушку він завжди черпав від мудрих порад Землі-матінки.

Пролетіло понад 200 років.

Подорослішав Херсон, набрався силушки. Але не вмоготу йому одному стало на світі білому жити. І в третій раз прийшов він до Землі-матінки.

- Добрий день, сира Матінко-земле, годувальниця. Сумно
мені одному у володіннях моїх. Пошли мені, будь ласка,
братів і сестер.

І сказала йому Мати сира-земля:

-        Не сумуй і не журися. А покрий-но ти Олешківську пустиню лісом зеленим, а через Дніпро побудуй мости-залізний та білокам'яний, проклади по степах безкрайніх дороги невибойні, от і відшукаєш тоді сестер і братів своїх.

Подякував Херсон Землі-матінці і відправився додому. Виконав все, як вона просила. І дійсно, минуло зовсім небагато часу, як з'явилося у нього 5 братів рідних і 3 сестри. А величали братів так: Генічеськ, Таврійськ, Берислав, Цюрупинськ, Скадовськ, а сестер - Каховка, Нова Каховка та Гола Пристань. А крім того ще з'явилися і брати-побратими із заморських країн: Шумен із Болгарії та Зала Егерсег із Угорщини.

І стали вони всі разом дружно жити-поживати та нове добро наживати. Добро ж не просте, а золоте: чим менше лінувалися, більше вчилися і працювали, тим більше збагачувалися, але не золотом-сріблом, а милосердям і ретельністю, людяністю і милістю Божою.

А Херсон (більш ніж за 230 років) став юнаком-красенем, розумним, працьовитим, мужнім і стійким, доброзичливим і сердечним ... І шукає він собі дружину: діву гарну і прекрасну, господарську та мудру. Гей, свахи, відгукніться! До нашого молодця придивіться! Допоможіть йому знайти наречену ошатну і ненаглядну, щоб славний рід старогрецький, таврійський не канув в літу безпам'ятства і руйнування.

Дай, Господь Бог, розумним, раді старійшин, що допомагає Херсону, розуму ясного, теремів прекрасних, душі милосердної християнської, мови чудової, рук невтомних, силушки богатирської, щоб земля Таврійська з кожним роком омолоджувалась, щоб Суворови, Ушакови і Потьомкіни не переводилися в нашому роді, щоб народжувалися нові неперевершені Златослови і Котигорошки, Барвінки і Ромашки, Малючки-Степовички та елінята ... Дай Боже!