Наші контакти

75800 Україна Херсонська обл. смт Каланчак вул.Чорноморська,7 Тел.:(05530)-3-11-40 E-mail:kalanchak.biblioteka@gmail.com

Про блог

Про блог: Створено у 2012 році як «Поэзия простора и любви» для участі в Міжнародній акції «Читаем Расула Гамзатова». Перейменовано у 2014 році на «Каланчак літературний» з метою просування літературного надбання краю. Автор текстів – Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС. Перекладач з російської та коректор текстів – Любов Степко, вчитель – філолог Каланчацької ЗОШ № 1.

ЄРМИШКО Г.Й.




        Галина Йосипівна Єрмишко народилася в сільській багатодітній родині на  Тернопольщині.   З раннього дитинства захопилася читанням, хоча в бібліотеку доводилося добиратися за два кілометри, а в школу аж три і все пішки. Навчаючись у шостому класі сільської школи, написала свій перший вірш для районної газети і він був опублікований.
   Восьмирічну школу (школу-інтернат) закінчила з відзнакою. Потім навчалася в кооперативному технікумі, отримала диплом із відзнакою, але бухгалтером-економістом не стала, а залишилася працювати в технікумі.   У 1976 році переїхала в смт Горностаївка Херсонської області, куди  за направленням  перевели її чоловіка. Спочатку працювала в районному комітеті народного контролю, потім у райвійськкоматі. Але варто було їй написати невелику замітку в місцеву газету «Сільські новини», як нею зацікавився редактор газети, запросив працювати штатним кореспондентом, потім старшим кореспондентом газети.
      У 1985 році Галина Йосипівна закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. У м. Генічеськ Херсонської області вона переїхала у 1980 році і продовжувала роботу в редакції місцевої газети «Приазовська правда». Тут, у Генічеську, пройшла всі кар'єрні сходинки професії.       
У 1988 році Г.Й.Єрмишко очолила редакцію Каланчацької районної газети «Слава праці». І ось уже 25 років беззмінно - редактор районної газети.
    У складних економічних умовах безгрошів'я газета під умілим керівництвом Галини Йосипівни продовжує активно і сміливо виступати на захист прав людини, об'єктивно висвітлювати різноманітність подій, якими так щедро насичене наше сучасне життя. Її статті відрізняються небайдужістю журналістської позиції, газета має своє обличчя, загальне визнання і власний стиль. 
            
                                                
                                                    Газета відсвяткувала своє славне   60 - річчя, на якому були присутні і від душі привітали керівники району, приїхали колеги - редактори районних газет із багатьох районів Херсонщини, ветерани районної редакції, друзі і шанувальники газети ... Завдяки невичерпній творчій силі, величезній щоденній праці видання здобуло любов читачів і велику повагу далеко за межами району та області.    
 У 2009 році Галина Йосипівна нагороджена медаллю української журналістики, а в 2010 році їй присвоєно високе почесне звання «Заслужений журналіст України».      Г.Й. Єрмишко вкладає багато сил у популяризацію краєзнавства. Вона стала співавтором книг «Мости єднання» і Книги Пам'яті Каланчацького району.  Протягом усієї трудової діяльності Галина Йосипівна пише вірші, нариси, оповідання, замальовки. Але в силу своєї скромності, друкується рідко, іноді навіть під псевдонімами.      У 2010 році обрана депутатом Каланчацької селищної ради, очолює постійну комісію - мандатну, з питань законності і правопорядку.   
  Редакція районної газети «Слава праці» на чолі з Галиною Йосипівна Єрмишко - давній друг бібліотек району, бібліотекарів і читачів. Вона постійно підтримує наші починання, інновації, участь у Міжнародних проектах, виступає інформаційним партнером, висвітлює хід їх реалізації, за що ми від душі їй вдячні.

***
  Коли  роз'єднані  душі і серця  

«Мобілізація», «міграція», «евакуація»,
І є уже невидимі фронти.
Невже то справжній голос нації,
щоб брат на брата мусив йти?!
Хіба немає гідності й любові,
окрім як порізну на Заході та Сході?
Так допекло і так уже «діс­тали»,
що хочеться до братнього народу?
І під прицілом танків, БТР-ів
усе гучніш луна «федералі­зація»!
Змінити можна межі і кордони,
але то буде зовсім інша нація.
Це навіть не повернення до древності,
хоча іздавна ми русини.
Це роз'єднання і сердець,  і душ
на споконвічних землях України.
І знову на штиках
«бандерівці» та «москалі».
Гірку цю чашу знову п'єм до дна.
Не віриться,  що править цим  Всевишній,
скоріш за все - Люцифер, Сатана.
І знову звернені всі погляди до ВЛАДИ:
що скаже і чи здатна дати раду?
Та завжди буде влада безпорадна,
коли серця і душі - шмат на шмат.
Лиш голуб миру націю з'єднає,
а не політика, не крик,  не автомат.

***
І вже в минулому усе...
Ще вчора ці губи шептали коханій слова.
Ще вчора ясніли й сміялися очі.
І раптом: нема його більше,
Нема молодого бійця.
Кричи скільки хочеш і плач, скільки хочеш.
Останнім для нього був скрегіт металу, свист куль.
Летіли осколки. Так ніби надвоє розкраялось небо.
А в нього ще форма «навиріст», він жити хотів.
Тепер вже нічого не буде й нічого не треба.
Ми чуємо знову невтішні трагічні слова:
«двохсотий вантаж».
І сльози, і музика й квіти.
Агресія є, а війни в нас нема?
Та гинуть в «котлах» і стають полоненими діти.
Забракло нам сміху і радості стало катма.
Нависла над світом вкраїнським трагічність.
Ось знову упав від ворожої кулі солдат,
Зробивши свій крок, за Вітчизну, у Вічність.
                                         
***
Знову вересень. Боже, знову!
Як пісок поміж пальці – роки.
Я даю ще комусь настанови
І «вправляю» комусь мізки.
А в самої життя не осіннє.
На душі ніби перший сніг.
І міркую при лампі вечірній:
Як же день мій у зиму забіг?
Що на скроні лягли тумани –
То літа, їх величність  Літа.
А як Слово накриють хмари –
Винуватою буду сама.
Щастя збилось давно з дороги.
Є обов’язок, справи, мета.
Я боюся годин вечорових,
Коли туга з кутків огорта.
Гасне лампа. Умощуюсь зручно.
Відганяю усі жалі.
На землі так багато горя.
Мої болі – такі малі!
Є робота, обов’язок, воля.
Є ще мрії, ідеї, мета...
Чи на світі є більша ще радість,
Як онучок у двір заверта?!
І щебече, й дарує квіти,
Без запинки читає вірша...
І так хочеться жити. Жити!


Немає коментарів:

Дописати коментар