ОМЕЛЬЧУК А.

     Артур  Омельчук народився  6 травня 1992 року. У 2009 році закінчив Каланчацьку загальноосвітню школу №1. Навчався у Національному Технічному Університеті «Київський  політехнічний інститут» на факультеті лінгвістики за спеціальністю технічний  переклад. Вільно володіє англійською та німецькою мовами. Півроку працював волонтером в Німеччині. Пройшов курс навчання німецької мови в Гете – інституті.  Мешкаючи у  Києві відвідував літературну студію під керівництвом  талановитого, неординарного  і славетного бубабіста  Олександра Ірванця, що не могло не позначитися на формуванні  Артура, як творчої особистості.

     Креативний і талановитий  молодий поет своїми, повними внутрішньої експресії віршами наштовхує на роздуми про  значення слова в житті  людини. Вірш для  Артура - це те, що допомагає вивільнити думки, випустити на волю те, що нуртує в середині , можливо навіть завдає  болю.

***

Ламай стінку!

Кохай жінку!

Облиш мордувати печінку!

Освятила канапку  муха.

Помре в тобі нетямуха.

Читай книжку!

 Не потакай знижкам.

Тебе ж не просто купити

Конем зі збитим копитом?

 Будь відвертим!

 До життя впертим.

Перегортаючи сторінку,

Полиш себе як людинку.

Забудь правду!

Забудь, що закони є

Життя в тому нас переконує.

Зривай запони.

Вилітай із полону.

Перед тобою жевріє поле,

Яка ж тобі ціна, Воле?

                                05.01.16

          ***

Коли  мороз дубасить щоки,

Коли лапатий ниць летить,

Коли  під хруст рахуєш  кроки –

Цінуй цю мить. Цінуй цю мить!

Коли дійшов ти вже до дому,

Ідучи поміж сніжних змій,

Навшпиньках  прокрадись в хороми.

Збудити сплячих не посмій.

Бо в тому сні їх гріє сонце,

Морфея сяйний оберіг.

А твій прихід тривожить сон цей –

Впустив ти холод на поріг.

І в тому сні з’явилась крига,

І загримів блакитний шар,

І обізвався десь ярига.

Таки приніс ти в дім кошмар.

Але то все лише примари,

Їх теплий подих подола

А всі Морфеївські почвари –

То лиш уявлення імла.

                                26.01.16

      ***

Скільки років  особи примара

Тягарем тягтиме на дно?

Чути кроки її крізь отару.

Вона йде і їй все одно.

Вона йде із цепом та гирею,

А на гирі твоє ім’я.

Ні, не втрапиш тепер до вирію –

У примари душа твоя.

Ти примарі віддав кращі роки,

У вогонь одягався без дум.

Ти згорів за найменші строки,

А твій попіл цинізм роздув.

Ти готовий був  стерти в порох

Будь – кого, будь за що, просто так.

І не бачив, що зліший ворог

Заховався в твоїх очах…

***

Червневий град штурмує вікна.

Йому кортить пробратись в дім.

Яка ж причина в дійстві тім?

Бо на землі він миттю зникне.

Він тарабанить в те вікно,

Як войовничий барабан.

На стріхах тягне караван,

В котрім везе води сукно.

Як пощастить то ти під дахом

Зустрінеш військо крижане.

Воно весь двір твій одягне

В прозору сукню одним махом.

А може впустим військо в хату?

Щоб там порядки навело

І як небесне помело,

Напасть змело всю волохату.        

Та  тільки віджене ту хмару,

Як вся орда покине пост,

Її прогонить дядько Ост,

Як когут зранку сну примару.

                                14.02.16

***

                                  

Прийшла Весна,

Захрумкотіли шишки.

Їх сонце розкрива як квіти.

Весна прийшла ходою крадійки кішки.

Її чекали старики і діти.

Вона  як леді – часто непостійна,

Її натура спека і мороз,
легенький бриз шквальний буревій.

Не смій сприймати Весну усерйоз.

Вона зриває біле покривало

І все вкриває цвітом молодим.

А трохи згодом робить все криваво –

зелено – жовто – синьо – золотим.

Вона є першою щаблиною у році,

Бо все живе готується у путь.

У путь до літа у синхроннім кроці.

Прийшла Весна і бджоли вже гудуть.

                                              30.03.17