Зустріч з Осьмачкою
Як грім серед ясного неба
Вірвався у душу мою
І більшого мені вже не треба,
Як читати повість твою.
Чарує у ній кожне слово
Так незвично, так дивно, чудово
Не мов пливеш ти на хвилях любові
До рідної неньки Вкраїни і волі.
***
Люблю в нічній безсонній тиші
Читати різні я вірші,
Про радість, біль і спомин,
Бо вірш це сонця промінь.
Дивуюсь я словам сміливим
Незвичним, неймовірним, особливим
Радію, плачу і сміюся.
На все я серцем одізвуся.
Мелодія вірша така вразлива
На струни серця ляже особливо,
І вирве з памяті щасливі миті
В моїм життєвім світі пережиті.
***
Лазурне. Чорне море, прозорий ранок
І свіжий вітер холодить лице,
І нескінчених синіх хвилей танок,
Освітлює промінням сонечко ясне.
Чалапаємо по піску удвох з тобою
Край хвиль, вздовж пляжу,
і наша бесіда тече сама собою.
Все це в своєму серці збережу
Шумить прибій і клекіт чайок з моря,
Над головами нашими безмежная блакить
Забуте все і вже немає горя,
Так хороше на серці у цю мить.
Далека подруго, Тетяна – черкашчянка,
І з люблячим і щедрим серцем ти,
Спасибі за таку чудову зустріч ранку,
Щаслива доля усміхнеться хай тобі.
Немає коментарів:
Дописати коментар