Журналіст, краєзнавець, Людина
з великої літери !
Жителям
району, та й всієї Херсонщини він відомий, як багатолітній,
знаючий, редактор
районної газети «Слава праці», та Голова
райкому профспілки працівників агропромислового комплексу Каланчацького району,
дуже авторитетна людина.
Він увійшов в історію району ще очолюючи коллектив редакції – 15 безперервних років, хоча не всі можуть
собі уявити, скільки сил, енергії та організаційних здібностей було щоденно
потрібно для випуску газети, для активної участі в громадському житті району, в
наставництві молоді …
Але не тільки великий внесок залишив Валентин Семенович в нашому
Таврійському краї, як члена Спілки
журналістів, а як і краєзнавця й просто благородної, порядної людини,
якого любили й поважали в усьому районі та далеко за його межами.
Народився Валентин Семенович в передвоєнний час – в січні 1937 року. Тяжке
воєнне дитинство… Воно не стало йому на заваді в навчанні, тяга до знань проявилася рано й пройшла з ним усе насищене
подіями життя …
Він з успіхом закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут ім.
О.Д. Цюрупи.
В
селище Каланчак переїхав у 1967 році, був призначений на посаду головного редактора районної
газети. До того часу працював літературним працівником в селищі Горностаївка, заступником редактора районної газети в м. Скадовську
Херсонської області.
Працюючи на посаді головного редактора районної газети «Слава праці»
згуртував дружній, високопрофесійний
колектив, активно залучав громадських кореспондентів та помічників, був наставником молоді.
Районна газета під його умілим керівництвом постійно
вдосконалювалась, поліпшувався її вид,
районка вміщувала все нові й нові рубрики та розділи, газета росла,
ставала яскравіша, її тираж ріс з номеру в
номер, з року в рік…
Життя так склалося, що в подальшому він очолив райком профспілки
працівників сільського господарства й пропрацював на цій посаді довгих 26
років.
Вже знаходячись на заслуженому відпочинку, Валентин Семенович багато часу приділяв збору краєзнавчих
матеріалів. Він видав у 2003 році історичний нарис про Каланчак - «Каланчак. Історичний нарис».
В
історичному нарисі, в якому немає місця якимось вигадкам, представлена
історична картина життя нашого селища, етапи його становлення. Цій праці
передувала велика та копітка робота краєзнавча та пошукова робота в архівах,
тому в ньому представлені дійсно історичні факти, по
крупицям зібрані Валентином Семеновичем протягом майже 40 років його життя. В
книзі він пише: «…люби й знай свій край. Пишайся чистими джерелами виникнення
та розвитку селища».
У 2006 році
вийшла друга його книжка «Дорога в два
десятиліття».
Це публіцистичний нарис про життя, успіхи
та досягнення однієї з найбільш масових громадських організацій, безпосереднім керівником якого він був обраний – профспілка працівників сільського господарства району, яка
об’єднувала в своїх рядах 37 первинних колективів, а на обліку стояло більше шести тисяч славних тружеників.
Ще в 60-і роки минулого століття, коли тільки зародилася ідея написати багатотомник «Історія міст і сіл
УРСР», він входив у склад редколегії й приймав активну участь по збору
матеріалів по нашому Каланчацькому району Херсонської області. У нього
з’явився великий інтерес до вивчення
порту Хорли. Його до глибини душі вразило, схвилювало і, в той же час, зацікавило новаторство та
титанічна працелюбність і людяність баронеси Софії Богданівни Фальц –
Фейн, любов до Батьківщини, невтомна праця сільських трударів . Він, до 110 річниці з дня заснування порту Хорли, в 2007 році зібрав, узагальнив матеріали
та видав історичний нарис «Хорли. Перлина біля моря».
Валентин Семенович був дуже цікавим співрозмовником, бажаним гостем в колективах, його мова була насичена краєзнавчими історичними фактами
та цікавинками, перепліталася
прислів’ями та приказками, жартами та гумором…
Нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора», ювілейною медаллю до
100-річчя В.І.Леніна, нагрудним знаком Федерації профспілок України, медаллю
«Ветеран праці», багатьма грамотами, подяками …
20 червня 2013 року
Валентин Семенович Чистіков пішов з
життя, покинув цей світ, залишивши добрий слід
на нашій землі, а пам’ять про нього буде жити в серцях вдячних потомків.
***
Знай наших!
У творах мистецтва, а особливо в
літературі, збереглося чимало згадок про події і людей, що брали в них
найактивнішу участь і мають безпосереднє відношення до нашого краю.
Перші згадки про козацький похід 1577 року
на чолі з гетьманом Федором Богданом зустрічаються в "Історії русів"
(ХУШ ст.). Те ж саме повідомляє і рукопис "Гетьманщина". Сюжет з
фундаментальної "Історії запорізьких козаків" Дмитра Яворницького
використав у романі "Яса" Юрій Мушкетик.
„Про сутички на річці Каланчак у 1689 році
говориться в "Історії царювання
Петра Великого" М.Устрялова
та "Мазепа"
М.Костомарова. Відтворена вона і в романі О.М.Толстого "Петро
Перший".
Про бої 1736 року, які вели з татарами
загони кошового Івана Малашевича біля Каланчака, йдеться в "Історії Нової
Січі" Аполлона Скальковського.
Чимало пізнавального про наш край можна
знайти в "Турбаївській катастрофі" Олександри Єфименко. У красному
письменстві виступ у Турбаях відображено в романі Миколи Сиротюка
"Турбаївці" та в одному з розділів "Таврії" Олеся Гончара.
Цінні матеріали публікувалися також в
"Записках Одесского общества истории и древностей".
Взагалі у ХУШ-ХІХ ст. подіями в Таврії
цікавилося багато німецьких, французьких, англійських авторів, а також польські
історики Ян Потоцький та Йоахім Лелевель.
До художнього відображення пов'язаних з
каланчацьким краєм подій громадянської війни першим звернувся наш земляк Іван
Данилович Дніпровський (Шевченко). Вбивство Софії Фальц-Фейн стало фабульною
основою його оповідання "Яхта "Софія" (1930р). Оповідання
"Таньки" циклу "Червонці" (1934р.) командира дивізії
червоних козаків Віталія Примакова написане на абсолютно документальному
матеріалі.
Одним з прототипів образу командира Килигея
в романі Олеся Гончара "Перекоп" є уроженець Каланчака П.І.Таран.
Цікаво про П.І.Тарана розповідається також в романі Михайла Башатіна
"Фортеця біля моря".
Це тільки кілька яскравих сторінок з життя
Каланчака. Насправді ж література, де йдеться про наше селище, значно затяжніша
і охоплює не одну сотню назв.
Немає коментарів:
Дописати коментар